В этом мире так много чудес !
Всё устроил Творец, очень мудро !
Солнце ярко сияет с небес,
Ночь проходит, берёт права утро.
После долгой, холодной зимы,
Наступает весна, за ней лето...
Красота из лазурной волны,
Восхищает палитрою цвета.
А цветы, Боже, как Ты велик !
Сосчитать их порой, не возможно !
Чуден краскою, каждый Твой штрих,
Не увидеть всё это - безбожно...
Разве можно рожденье считать,
Не подарком великого Бога ?!
И любовь Его - не замечать,
Без Него жизнь - тосклива, убога...
Верю Боже в Твои чудеса !
И в Голгофскую Кровь, Воскресение !
И в Обитель, что ждёт в небесах,
И в Твой Подвиг Великий - Спасение !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
