* * *
Восстает Господь за слабого,
За гонимых восстает,
Вот от слабого и слава Ему,
Восхищение свое.
Сильный сильно, страстно крутится,
Набирает благ земных:
Сохнет море, сохнет лужица,
Пламя лижет зернь и жмых.
Господи, Ты правду ведаешь,
Ложь Тебя не обольстит;
Злой от злобы и отведает,
А прощающих — простишь.
Слава Господу, покуда
Космос есть и человек,
И Его я славить буду —
Сколько дадено мне лет.
* * *
Смерти не надо бояться.
Смерть — это взмах руки;
Смерть — это сжатые пальцы -
Собранные в кулаки.
Смерть — это солнце в закате,
Родинка на виске;
Это волна, что накатит,
Смоет узор на песке.
Это перила лестницы;
У тротуара — скамья.
Смерть — это так естественно:
Вас заверяю я.
* * *
Все приходящее уходит —
Таков немеркнущий закон...
Тот одолеет дни, тот — годы,
Что лучше? Объяснят потом.
Несем и зло и добродетель
В одной прижизненной суме;
И остаются наши дети —
У них все наше на уме.
Не успеваем насладиться,
А вот уже подходит срок...
В последний раз взлетает птица,
Последний раз горит восток.
* * *
Пузыри, на лужах пузыри.
И асфальт давно не просыхает;
Дождь осенний тихо говорит:
То шумит, а то совсем стихает.
Кажется, что туч всесильна рвань,
Перемены нет такой погоде.
Я в окно таращусь, как тарань,
Вижу, как ветрюга колобродят.
Не хотелось просто так бродить
По земле, накапливая копоть,
Надуваться в луже, как пузырь
Чтобы через три секунды лопнуть.
* * *
Порывы ветра злы и метки,
Как в гневе брошены слова:
Опять поломанные ветки,
Опять примятая трава.
Опять нахмуренные тучи
Земле грозящие дождем —
Плывут, как сказочные туши
Все в направлении одном.
В конце он все-таки притихнет
Прижатый властною рукой.
Так для чего даны нам вихри
Когда всему итог — покой?
* * *
И все-таки волна накроет,
Не избежать большой волны.
Но только этой мысли кроме
Еще другие нам даны.
Свивай свое гнездо, как птица,
Плыви плотвою в сини вод.
Большой волны пускай страшится —
Без покаяния кто живет.
* * *
Ключ пересох на рубеже июня,
Устала бить прозрачная струя:
Что там случилось в недрах ни де-юре,
И ни де-факто не узнаю я.
Он так играл песком живой весёлый,
Сверкали искры солнца в хрустале;
Не замечал разбросанного сора,
И тракторов рычащих на горе.
В него ладони с жирной грязью лезли,
По ноздри скот запихивал свой рот...
Когда в душе мелодия исчезнет —
Никто прозрачной капли не найдет.
* * *
Ты спину в напряжении выгнешь;
Асфальт дохнет, как креозот, —
Но горизонта не достигнешь —
Увидишь новый горизонт.
Да, верно все — черта обманна,
Ее рукой не уловить, —
Машина марки иностранной
Тебе не сможет угодить.
Не жми на газ, не порти скаты,
Не верь обманщице-мечте.
Та лошадь, что безумно скачет —
Несется к роковой черте.
* * *
Не надо завидовать, братцы,
Мучительный это процесс.
Кому ты завидуешь, статься —
Его тоже времечко съест,
Совсем ничего не останется,
От этого, братцы, не я:
Душа улетит бедной странницей
В неведомые края.
А там мы все будем равные —
Талантливый или нет...
Не надо завидовать, правда, —
Всё это к виску пистолет.
Не станешь выше, значительней;
Напротив: зачах, поредел.
Да, зависть — процесс сверхмучительный,
Её не завиден удел.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.